інсей
ІНСЕЙ, -я, ч. 1. Форма правління у традиційній Японії, започаткована у 1086 р., за якою керівництво Імператорським двором і країною здійснював Імператор у відставці, титулований Верховним Імператором; інколи називається “інститутом інсей” або “правлінням Імператорів-затворників”; інститут інсей існував з перервами від 1086 до 1840 р., і був остаточно скасований після реставрації Мейдзі; він передбачав співіснування уряду Імператора Японії, як формального голови держави, і уряду Верховного Імператора Японії, як реального розпорядника державними справами; зазвичай Верховний Імператор Японії був батьком або прямим родичем Імператора по чоловічій лінії. 2. Правлячий імператор – буддійський чернець, який прийняв постриг замість традиційного зречення і тому мав більш високий статус, ніж сесей, який номінально правив від особи малолітнього імператора.