клафт
КЛАФТ, -а, ч., іст. У Древньому Єгипті – складений по діагоналі квадратний смугастий відріз тканини, який до брів закривав лоб, відводився за вуха з кінцями, що спускалися на плечі; кріпився за допомогою тасьми або металевого обруча фігурними вирізами спереду; притримувався вузькою стрічкою або металевим обручем; звисаючу на спину тканину туго обвивали джгутом, створюючи подобу коси; білий або одноколірний клафт – убір сановника, художника, писаря; смугастий – убір фараона й вищих сановників.