НАДЗИРАТЕЛЬ, я, ч. У дореволюційній Росії - службова особа, що наглядала за ким-, чим-небудь. Він уже поспішався до карцеру. Слідком за ним ішов надзиратель і брязкав ключами (Вас., І, 1959, 71); Нарешті двері гімназії розчинилися, і з гімназії вибіг надзиратель (Смолич, II, 1958, 59).