обаку-сю
ОБАКУ-СЮ, невідм., с. Напрям дзен-буддизму, що отримав поширення в Японії з початку 17-го ст.; відкидаючи грубі форми синкретизму, школа обаку відстоювала принцип єдності дзен та інших вчень; в якості засобів, що ведуть до досягнення саторі, використовувалися сидяча медитація (дзадзен) і коани, але на відміну від інших шкіл дзен-буддизму послідовники обаку-сю заохочували амідаїстську практику нембуцу (див. няньфо), хоча будда Аміда сприймався ними не як трансцендентна істота, а як "природа будди" у серці віруючого; тому і рай будди Аміда сприймався не як такий, що перебуває далеко на заході, а як "чиста земля" у серцях людей; одночасно в обаку-сю використовувалися й деякі ритуали, запозичені у езотеричного буддизму.