одушевлений
ОДУШЕВЛЕНИЙ, а, е, рідко. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до одушевити. Перший [Хома] усе чутливий, іноді сентиментальний, легко попадав у ентузіазм, усе одушевлений високими ідеалами загального щасливлення (Фр., IV, 1950, 306).
2. у знач. прикм. Сповнений високим почуттям, душевним піднесенням. Одушевлені мужики супроводжали Потурайчина аж до лісу (Март., Тв., 1954, 366); // Який виражає високі почуття, душевне піднесення. Одушевлене обличчя.