анаколуф
АНАКОЛУФ, -а, ч. Синтаксична або логічна непослідовність у мові, відхилення від граматично правильних норм, полягає в граматичній неузгодженості членів речення; вживається для характеристики мови персонажів, зокрема задля комічного ефекту; іноді вживається у ліриці задля посилення експресії поетичного мовлення, надання їй особливого колориту.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | анаколуф | анаколуфи |
Родовий | анаколуфа | анаколуфів |
Давальний | анаколуфові, анаколуфу | анаколуфам |
Знахідний | анаколуф | анаколуфи |
Орудний | анаколуфом | анаколуфами |
Місцевий | на/у анаколуфі | на/у анаколуфах |
Кличний | анаколуфе | анаколуфи |