безжалісно
БЕЗЖАЛІСНО. Присл. до безжалісний. Жалкував він тепер за.. чорнявими та палкими дівчатами, котрих він замолоду так безжалісно з ума зводив... (Мирний, II, 1954, 132); Оленка спритно здіймає рибу з гачка і кладе її живу безжалісно в торбину (Турч., Зорі.., 1950, 363); * Образно. Сонце безжалісно пече його лису непокриту голову (Собко, Шлях.., 1948, 30).