бурмило
БУРМИЛО, а, ч. 1. Жартівливе прозвисько ведмедя. Хотів [Данило] тим криком більше наполохати звіра [ведмедя]. Бурмило й справді заплигав, як кінь на галопі (Трубл., І, 1955, 157).
2. перен. Про неповоротку людину; тюхтій, вайло. От таким-то бурмилом у сільській роботі був і наш Іван Лінюх (Фр., III, 1950, 127).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бурмило | бурмили |
Родовий | бурмила | бурмилів |
Давальний | бурмилові, бурмилу | бурмилам |
Знахідний | бурмила | бурмилів |
Орудний | бурмилом | бурмилами |
Місцевий | на/у бурмилі, бурмилові | на/у бурмилах |
Кличний | бурмиле | бурмили |