в'язь
В'ЯЗЬ1, і, ж. 1. У будівництві - спосіб скріплювання дерев'яних частин будівлі врубуванням. Округлі вікна будівлі облямовані наличниками з півколонок, над якими в'яззю випинаються дугові фронтончики (Стельмах, Хліб.., 1959, 83).
2. бот. Те саме, що зав'язь. Онисько знайшов аж десять стиглих кавунів, у котрих коло хвостика кучерява в'язь поприсихала (Н.-Лев., І, 1956, 503); Старий підходить до озера, на якому ворушаться надвечірні дукати сонця і перша в'язь молоденької, дрібної, мов просо, ряски (Стельмах, Хліб.., 1959, 434).
3. Вид старовинного декоративного письма, у якому окремі літери й слова зливаються в суцільний орнамент. Над дверима слов'янською в'яззю напис: "Українська книгарня" (Головко, II, 1957, 450); Дрібною арабською в'яззю, але ще не задавненим чорнилом було там написано: "Аллагу акбар" (Ле, Міжгір'я, 1953, 549).
В'ЯЗЬ2, я, ч. Прісноводна риба родини коропових.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | в'язь | в'язі |
Родовий | в'язі | в'язей |
Давальний | в'язі | в'язям |
Знахідний | в'язь | в'язі |
Орудний | в'яззю | в'язями |
Місцевий | на/у в'язі | на/у в'язях |
Кличний | в'язе | в'язі |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | в'язь | в'язі |
Родовий | в'язя | в'язів |
Давальний | в'язеві, в'язю | в'язям |
Знахідний | в'язя | в'язів |
Орудний | в'язем | в'язями |
Місцевий | на/у в'язеві, в'язі | на/у в'язях |
Кличний | в'язю | в'язі |