важниця
ВАЖНИЦЯ, і, ж., розм. 1. Поважна, значна особа. А що він за важниця! (Номис, 1864, № 5542).
@ Яка важниця! - не важливо, не заслуговує уваги.
ВАЖНИЦЯ, і, ж., заст. 1. Підставка для підважування воза під час змащування коліс. Ой не стеле чумак собі постілоньку, А зелену травицю, А у головки, замість подушечки, Кленьчасту важницю (Чуб., V, 1874, 1038); Не цурається і важниці, аби б що-небудь узяти (Кв.-Осн., II, 1956, 132); Ось другий [чумак]: бинда, ніби мак, іскриться, Накинутий наопашки чекмен... Жартує з лихом! В головах важниця Замість подушки (Рильський, Поеми, 1957, 13).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | важниця | важниці |
Родовий | важниці | важниць |
Давальний | важниці | важницям |
Знахідний | важницю | важниць |
Орудний | важницею | важницями |
Місцевий | на/у важниці | на/у важницях |
Кличний | важнице | важниці |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | важниця | важниці |
Родовий | важниці | важниць |
Давальний | важниці | важницям |
Знахідний | важницю | важниці |
Орудний | важницею | важницями |
Місцевий | на/у важниці | на/у важницях |
Кличний | важнице | важниці |