ввічливо
ВВІЧЛИВО (УВІЧЛИВО). Присл. до ввічливий. - Він скинув передо мною шапку та й уклонився мені ввічливо, трохи не до пояса (Н.-Лев., III, 1956, 333); Коли Вадим привітався, тітка відповіла ввічливо, але стримано (Бойч., Молодість, 1949, 217); [Богоявленський:] Я подумаю про те, про що ви мені так увічливо натякнули (Мик., І, 1957, 163).