викорінювання
ВИКОРІНЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. викорінювати.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | викорінювання | викорінювання |
Родовий | викорінювання | викорінювань |
Давальний | викорінюванню | викорінюванням |
Знахідний | викорінювання | викорінювання |
Орудний | викорінюванням | викорінюваннями |
Місцевий | на/у викорінюванні | на/у викорінюваннях |
Кличний | викорінювання | викорінювання |