висланець
ВИСЛАНЕЦЬ, нця, ч. 1. Той, хто зазнав вислання. Політичний висланець.
2. Рідко. Те саме, що посланець. Двадцятьма дорогами з Борислава спішили висланці робітницькі по селах і містечках, розносячи вість про нову війну (Фр., V, 1951, 414); Надвечір невідомою якоюсь стежкою перебрався на Берестово висланець від Дауда, який заявив, що виміняє за золото всі овечі шкіри (Оп., Іду.., 1958, 328).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | висланець | висланці |
Родовий | висланця | висланців |
Давальний | висланцеві, висланцю | висланцям |
Знахідний | висланця | висланців |
Орудний | висланцем | висланцями |
Місцевий | на/у висланці, висланцеві | на/у висланцях |
Кличний | висланцю | висланці |