вичікувальний
ВИЧІКУВАЛЬНИЙ, а, е. Який виражає вичікування. Віддав [Потоцький] свою мисочку Березисі, взяв низенький стільчик, примостився біля дверей і застиг у вичікувальній позі (Томч., Готель.., 1960, 156); Євген Панасович оглянув присутніх і зустрівся з зацікавленими, вичікувальними і, здається, трохи насмішкуватими поглядами (Речм., Весн. грози, 1961, 121).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вичікувальний | вичікувальна | вичікувальне | вичікувальні |
Родовий | вичікувального | вичікувальної | вичікувального | вичікувальних |
Давальний | вичікувальному | вичікувальній | вичікувальному | вичікувальним |
Знахідний | вичікувальний, вичікувального | вичікувальну | вичікувальне | вичікувальні, вичікувальних |
Орудний | вичікувальним | вичікувальною | вичікувальним | вичікувальними |
Місцевий | на/у вичікувальному, вичікувальнім | на/у вичікувальній | на/у вичікувальному, вичікувальнім | на/у вичікувальних |