втілювати
ВТІЛЮВАТИ (УТІЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., ВТІЛИТИ (УТІЛИТИ), лю, лиш, док., перех., у чому і в що. Здійснювати, реалізувати в конкретній формі певну думку, задум тощо; виражати в матеріальній формі. Митець-модерніст.. втілює в художньому творі лише своє індивідуально-суб'єктивне, чисто суб'єктивістське "баченням" світу (Рад. літ-во, 1, 1962, 22); Деякі літератори вміли.. захоплювати своїми мріями інженерів, конструкторів, які думали над тим, як утілити їх задуми в життя (Веч. Київ, 11.V 1963, 1); // Бути виявом, вираженням чого-небудь; відбиваги в собі. Споруджувані гідроелектростанції втілять в собі грандіозні досягнення радянської техніки (Рад. Укр., 21.VIІІ 1951, 2); Безмірно вражав цей сірий холодний камінь, що силою людського таланту втілив.. незабутні риси героя-бійця (Донч., І, 1956, 481).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | втілюю | втілюємо |
2 особа | втілюєш | втілюєте |
3 особа | втілює | втілюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | втілюватиму | втілюватимемо |
2 особа | втілюватимеш | втілюватимете |
3 особа | втілюватиме | втілюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | втілював | втілювали |
Жіночий рід | втілювала | |
Середній рід | втілювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | втілюймо | |
2 особа | втілюй | втілюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | втілюючи | |
Минулий час | втілювавши |