відгортати
ВІДГОРТАТИ, аю, аєш, недок., ВІДГОРНУТИ, орну, орнеш, док., перех. 1. Відкидати, відсувати що-небудь руками або за допомогою знаряддя. Усі їли мовчки. Шестірний цідив юшечку, одгортав бурячки, цибулю, кріп (Мирний, І, 1954, 234); Селяни брались лопатами відгортати піщані замети від своїх облуплених мазанок, як узимку відгортають на півночі сніг (Гончар, Таврія.., 1957, 6); Андрійко Дорошко забіг у курник. Відгорнув підозрілу купу соломи.. в кутку (Цюпа, Назустріч.., 1958, 419); // з чого, від чого. Переміщати в звичайне положення (волосся, коси тощо). Вона.. одгортала волосся з чола (Коцюб., І, 1955, 370); - Ге-ге-ге! - аж схопився Григорко і відгорнув чуприну від вух (Козл., Ю. Крук, 1957, 346).
2. Відхиляти край одягу, завіси й т. ін. Він обережно одгортав полу кожушини й, заглядаючи на груди, подовгу милувався з нього [жетона] (Епік, Тв., 1958, 407); Юрко відгорнув край завіси й глянув у зал (Донч., IV, 1957, 472); // Відхиляти вбік від природного положення. Калина відгортає рукою високі стебла (Коз., Вісімсот.., 1953, 122).
3. розм., рідко. Те саме, що відпихати; відстороняти. Радивон Михайлович розправив лікті і, легко одгорнувши набік своїх сусідів, зробив кілька кроків наперед (Епік, Тв., 1958, 447); Рукою грубо.. відгорнув захисника, а той поточився серед хати (Лс, Міжгір'я, 1953, 335).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відгортаю | відгортаємо |
2 особа | відгортаєш | відгортаєте |
3 особа | відгортає | відгортають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відгортатиму | відгортатимемо |
2 особа | відгортатимеш | відгортатимете |
3 особа | відгортатиме | відгортатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відгортав | відгортали |
Жіночий рід | відгортала | |
Середній рід | відгортало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відгортаймо | |
2 особа | відгортай | відгортайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відгортаючи | |
Минулий час | відгортавши |