відмічуваний
ВІДМІЧУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до відмічувати.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відмічуваний | відмічувана | відмічуване | відмічувані |
Родовий | відмічуваного | відмічуваної | відмічуваного | відмічуваних |
Давальний | відмічуваному | відмічуваній | відмічуваному | відмічуваним |
Знахідний | відмічуваний, відмічуваного | відмічувану | відмічуване | відмічувані, відмічуваних |
Орудний | відмічуваним | відмічуваною | відмічуваним | відмічуваними |
Місцевий | на/у відмічуваному, відмічуванім | на/у відмічуваній | на/у відмічуваному, відмічуванім | на/у відмічуваних |