відносний
ВІДНОСНИЙ, а, е. 1. Який установлюється, визначається в порівнянні, у зіставленні з чим-небудь іншим; правильний за певних умов, обставин; протилежне безумовний, абсолютний. Для Енгельса з відносних істин складається абсолютна істина (Ленін, 14, 1949, 116); Рух тіла відносно інших тіл, які умовно приймаються за нерухомі, називається відносним рухом (Курс фізики, І, 1957, 9); Відносні числа; Відносна вологість; // Не цілковитий, не повний, не дуже великий у порівнянні з іншим. Але на фронті все ще панував відносний спокій (Кучер, Чорноморці, 1956, 419); Буйне руде волосся.. при Катерининому анемічному обличчі втрачало весь блиск своєї відносної краси (Вільде, Сестри.., 1958, 16).
2. грам. Який показує відношення до чогось, зв'язок з чимсь. Відносні прикметники показують ознаку, зумовлену незмінними властивостями предмета (Курс сучасної укр. літ. мови. І, 1951, 309).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відносний | відносна | відносне | відносні |
Родовий | відносного | відносної | відносного | відносних |
Давальний | відносному | відносній | відносному | відносним |
Знахідний | відносний, відносного | відносну | відносне | відносні, відносних |
Орудний | відносним | відносною | відносним | відносними |
Місцевий | на/у відносному, відноснім | на/у відносній | на/у відносному, відноснім | на/у відносних |
відносне
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відносне | відносні |
Родовий | відносного | відносних |
Давальний | відносному | відносним |
Знахідний | відносний | відносні |
Орудний | відносним | відносними |
Місцевий | на/у відносному, відноснім | на/у відносних |
Кличний | відносне | відносні |