гаркавий
ГАРКАВИЙ, а, е. Який нечітко вимовляє окремі звуки (найчастіше "р" і "л"). - Дячиха хвалилась: протопоп гонобить у собор його узяти, а з собору до нас. - Того гаркавого та кострубатого? - спитала Кулиничиха (Мирний, IV, 1955,102); // Нечіткий у вимові окремих звуків. З гуркотом розчинилися двері, в хаті залунали хрипкі голоси, гаркаві слова дратували слух (Ле, Право.., 1957, 132).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | гаркавий | гаркава | гаркаве | гаркаві |
Родовий | гаркавого | гаркавої | гаркавого | гаркавих |
Давальний | гаркавому | гаркавій | гаркавому | гаркавим |
Знахідний | гаркавий, гаркавого | гаркаву | гаркаве | гаркаві, гаркавих |
Орудний | гаркавим | гаркавою | гаркавим | гаркавими |
Місцевий | на/у гаркавому, гаркавім | на/у гаркавій | на/у гаркавому, гаркавім | на/у гаркавих |