гармонійний
ГАРМОНІЙНИЙ, а, е. 1. Приємний для слуху; милозвучний. Раптом ззаду я почув голос, чистий і гармонійний, наче родився з тепла блакиті (Коцюб., II, 1955, 288); Кілька навмання взятих гармонійних сполучень нот спинили під вікном аматорів (Ле, Міжгір'я, 1953, 296).
2. Який знаходиться в чіткій відповідності з чим-небудь; сповнений гармонії (див. гармонія1 3). Вона ще трохи виросла, і її стать гармонійна й принадна (Коб., III, 1956, 146); Істотною особливістю сучасної народнопоетичної творчості, як і сучасної літератури, є гармонійне сполучення особистого і громадського (Рильський, III, 1956, 157).
3. Заснований на принципах гармонії (див. гармонія1 1). Співали всі, хто лиш міг: чоловіки, жінки, хлопці і дівчата гармонійним хором (Фр., II, 1950, 196); * Образно. Вона [поезія] - це гармонійний спів, Дух злагоди і миру (Рильський, І, 1956, 445).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | гармонійний | гармонійна | гармонійне | гармонійні |
Родовий | гармонійного | гармонійної | гармонійного | гармонійних |
Давальний | гармонійному | гармонійній | гармонійному | гармонійним |
Знахідний | гармонійний, гармонійного | гармонійну | гармонійне | гармонійні, гармонійних |
Орудний | гармонійним | гармонійною | гармонійним | гармонійними |
Місцевий | на/у гармонійному, гармонійнім | на/у гармонійній | на/у гармонійному, гармонійнім | на/у гармонійних |