гептахорд
ГЕПТАХОРД, -а, ч., муз. 1. Семиступеневий музичний звукоряд, утворений від злиття двох однорідних тетрахордів; застосовувався у музичній практиці Стародавньої Греції. 2. Назва семиструнної кіфари у Стародавній Греції. 3. Одне з найважливіших вчень античної музичної естетики. 4. Сім струн у лірі, які дають звукоряд з семи звуків, що відстоять один від одного так само, як і ступені в діатонічній мажорній гамі; гептахорд позначав у греків велику септиму.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гептахорд | гептахорди |
Родовий | гептахорда | гептахордів |
Давальний | гептахордові, гептахорду | гептахордам |
Знахідний | гептахорд | гептахорди |
Орудний | гептахордом | гептахордами |
Місцевий | на/у гептахорді | на/у гептахордах |
Кличний | гептахорде | гептахорди |