глина
ГЛИНА, и, ж. Багатомінеральна гірська порода, перев. осадочного походження, яка з водою утворює пластичну масу; широко використовується у будівництві, гончарстві, скульптурі і т. ін. Назносим каміння, назносимо глини, Збудуємо хатку з дверима у сіни (Коцюб., І, 1955, 426); Є добра глина, цеглу з неї роблять... (Шиян, Баланда, 1957, 56); *У порівн. Усе міняється, виліплюється, мнеться, мов глина творчая у скульптора в руках (Тич., II, 1947, 240).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | глина | глини |
Родовий | глини | глин |
Давальний | глині | глинам |
Знахідний | глину | глини |
Орудний | глиною | глинами |
Місцевий | на/у глині | на/у глинах |
Кличний | глино | глини |