горлатий
ГОРЛАТИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що горластий. У хаті півень був, здоровий та горлатий. Челядкам він спокою не давав (Гл., Вибр., 1957,153); [Xрапко:] Та цить, горлата! Тільки її й чутно. Кричить, як несамовита! (Мирний, V, 1955, 133); * Образно. Заспіва патефон горлатий, і міцне заграє вино (Рудь, Дон. зорі, 1958, 38).
2. Який має широкий отвір, горло; широкогорлий. Закусуємо. Покрепились [підкріпились], підвеселились ми з дідом із того високого горлатого джбана (Барв., Опов.., 1902, 180); Складав [Іван] зерно - те на посів, те на поживу, те на продаж, або в горлаті ями - на голодні роки (Мирний, II, 1954, 109).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | горлатий | горлата | горлате | горлаті |
Родовий | горлатого | горлатої | горлатого | горлатих |
Давальний | горлатому | горлатій | горлатому | горлатим |
Знахідний | горлатий, горлатого | горлату | горлате | горлаті, горлатих |
Орудний | горлатим | горлатою | горлатим | горлатими |
Місцевий | на/у горлатому, горлатім | на/у горлатій | на/у горлатому, горлатім | на/у горлатих |