дзвінкий
ДЗВІНКИЙ, а, е. Який голосно і чітко звучить. Потім знов те дзвінке, голосне щебетання [соловейка] заглушають ще голосніші співи челяді (Л. Укр., III, 1952, 478); Та ось за рогом голосно заспівав баян, почувся дзвінкий дівочий сміх (Кучер, Чорноморці, 1956, 46); // Здатний голосно, чітко звучати, дзвеніти. Везли в Каховку свої знамениті вироби: дзвінкий та яскравий посуд (Гончар, Таврія.., 1957, 18); Нагострили сокири дзвінкими, - То ж і бритва не завжди така! (Рильський, І, 1960, 316).
^ Дзвінкі гроші (монети) - металеві гроші. Потім тихцем збував [Січкар] торговцям хліб.. тільки за мануфактуру та дзвінкі гроші (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 35); Дзвінкий приголосний, лінгв. - приголосний, який вимовляється з участю голосу, напр. б, г, д, з. Дзвінкі приголосні літературної мови (на відміну від галицьких ..та деяких інших говірок) .. вимовляються виразно, ясно (Курс сучасної укр. літ. мови, 1,1951, 186).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дзвінкий | дзвінка | дзвінке | дзвінкі |
Родовий | дзвінкого | дзвінкої | дзвінкого | дзвінких |
Давальний | дзвінкому | дзвінкій | дзвінкому | дзвінким |
Знахідний | дзвінкий, дзвінкого | дзвінку | дзвінке | дзвінкі, дзвінких |
Орудний | дзвінким | дзвінкою | дзвінким | дзвінкими |
Місцевий | на/у дзвінкому, дзвінкім | на/у дзвінкій | на/у дзвінкому, дзвінкім | на/у дзвінких |
дзвінок
ДЗВІНОК, нка, ч. 1. Зменш. до дзвін1. Він, дійшовши до своєї квартири, з усієї сили потяг за ручку дзвінка, котрий несамовито задзвонив (Мирний, III, 1954, 275); * Образно. Роман.. і справді бачить, як по землі дріботять маленькі чоботята, а над ними колишеться дзвінок червоної спіднички (Стельмах, Хліб.., 1959, 479); // Прилад для подавання звукових сигналів, що нагадують звуки цього предмета. Електричні дзвінки для подавання звукових сигналів встановлюють майже в кожній квартирі (Монтаж і ремонт.., 1956, 210).
2. Звукові сигнали, звуки, що подаються, видаються цими предметами. Він усе сподівався чогось лихого. Ураз - дзвінок. Макар Іванович так і жахнувся, так і затремтів увесь (Коцюб., І, 1955, 163); Дзвінок почувся -- тож люд увесь поволі повернув до зали (Тич., 1, 1946, 256); * У порівн. Звуки пісні, мов дзвінок, тужливо лісом пронеслись (Фр., XIII, 1954, 37).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дзвінок | дзвінки |
Родовий | дзвінка | дзвінків |
Давальний | дзвінкові, дзвінку | дзвінкам |
Знахідний | дзвінок | дзвінки |
Орудний | дзвінком | дзвінками |
Місцевий | на/у дзвінку | на/у дзвінках |
Кличний | дзвінку | дзвінки |