дзиґарі
ДЗИГАРІ, ів, мн., заст. Годинник. - Пізно вже, - каже панич, дивлячись на невеличкі дзигарі (Мирний, III, 1954, 180); Чути було лише, як ритмічно цокають великі дзигарі на стіні біля буфета (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 145); *У порівн. Монотонно і безконечно [гупали слова], наче великі дзигарі рахують хвилі (Коцюб., II, 1955, 131).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дзиґарі | |
Родовий | дзиґарів | |
Давальний | дзиґарям | |
Знахідний | дзиґарі | |
Орудний | дзиґарями | |
Місцевий | на/у дзиґарях | |
Кличний | дзиґарі |
дзиґар
ДЗИҐАР, -я, ч., заст. 1. Годинникар. 2. Стінний годинник.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дзиґар | дзиґарі |
Родовий | дзиґаря | дзиґарів |
Давальний | дзиґареві, дзиґарю | дзиґарям |
Знахідний | дзиґаря | дзиґарів |
Орудний | дзиґарем | дзиґарями |
Місцевий | на/у дзиґарі, дзиґареві | на/у дзиґарях |
Кличний | дзиґарю | дзиґарі |