димити
ДИМИТИ і ДИМІТИ, млю, миш; мн. димлять; недок. Виділяти, випускати дим. Лежать села, як купи гною на панському полі, а над ними димлять сахарні й гу-ральні (Коцюб., II, 1955, 55); Вдалині, там, де очищали поля від картоплиння, диміло багаття (Томч., Готель.., 1960, 178); // Погано горіти, виділяючи багато диму. Димить каганець - мідна гільза з-під міни... (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 235); // перев. чим. Випускати дим при курінні. Хлопці в новеньких козирках [картузах].. димлять цигарками (Вас., І, 1959, 375); // перен. Виділяти пару. Андрій розігнув спину і застромив лопату. Він зігрівся, димів парою, неначе комин (Коцюб., II, 1955, 33); Між столиками бігали жваві офіціантки, балансуючи великими підносами, на яких диміли тарілки з борщем (Кучер, Трудна любов, 1960, 257); Шестерня виблискує обточеними боками. Синювата, гаряча, що аж димить, залізна стружка падає Федорові під ноги (Ткач, Арена, 1960, 233).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | димлю | димимо |
2 особа | димиш | димите |
3 особа | димить | димлять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | димитиму | димитимемо |
2 особа | димитимеш | димитимете |
3 особа | димитиме | димитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | димив | димили |
Жіночий рід | димила | |
Середній рід | димило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | димімо | |
2 особа | дими | диміть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | димлячи | |
Минулий час | димивши |