добробут
ДОБРОБУТ, у, ч. Матеріально-побутове забезпечення; достаток. Добробут народний та воля - То наша найперша засада (Граб., І, 1959, 367); Метою комуністів є побудова суспільства, де буде забезпечено загальний добробут, процвітання усіх народів, вічний мир між націями (Маніф. миру, 1957, 29); Федір належав до тих людей, що найменше дбають про свій власний добробут (Руд., Вітер.., 1958, 63).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | добробут | добробути |
Родовий | добробуту | добробутів |
Давальний | добробутові, добробуту | добробутам |
Знахідний | добробут | добробути |
Орудний | добробутом | добробутами |
Місцевий | на/у добробуті | на/у добробутах |
Кличний | добробуте | добробути |