докурювати
ДОКУРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОКУРИТИ, курю, куриш, док., перех. і без додатка. Закінчувати курити; курити до кінця, до певної межі. Чоловіки поспіхом докурюють і вибивають чорні від кіптяви люльки (М. Ол., Леся, 1960, 47); Старий докурює кріпачок і, високо підкинувши голову, намагається розглянути здаля невідомого (Сміл., Зустрічі, 1936, 26); Юхим докурив цигарку, одніс недокурок у куток (Вас., І, 1959, 361); - Дайте людям докурити, - озвався Олекса (Цюпа, Назустріч.., 1958, 105).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | докурюю | докурюємо |
2 особа | докурюєш | докурюєте |
3 особа | докурює | докурюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | докурюватиму | докурюватимемо |
2 особа | докурюватимеш | докурюватимете |
3 особа | докурюватиме | докурюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | докурював | докурювали |
Жіночий рід | докурювала | |
Середній рід | докурювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | докурюймо | |
2 особа | докурюй | докурюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | докурюючи | |
Минулий час | докурювавши |