дослівник
ДОСЛІВНИК, а, ч. Дослівно перекладений текст.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дослівник | дослівники |
Родовий | дослівника | дослівників |
Давальний | дослівникові, дослівнику | дослівникам |
Знахідний | дослівник | дослівники |
Орудний | дослівником | дослівниками |
Місцевий | на/у дослівнику | на/у дослівниках |
Кличний | дослівнику | дослівники |