дочувати
ДОЧУВАТИ, аю, аєш, недок., ДОЧУТИ, ую, уєш, док. 1. перех. Слухаючи, сприймати що-небудь. Скрізь цю мудру раду Ухо дочува... (Граб., І, 1959, 355); Привичне Івасеве ухо зразу дочуло знайомий голос (Мирний, IV, 1955, 97); Господар ще сказав кілька слів, яких не міг дочути Лодиженко (Ле, Міжгір'я, 1953, 226).
2. тільки недок., неперех. Нормально чути. Просто розкажіть, що у вас трапилося, бо я на старість погано дочуваю і можу поставити невірний діагноз (Ів., Вел. очі, 1956, 92).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дочуваю | дочуваємо |
2 особа | дочуваєш | дочуваєте |
3 особа | дочуває | дочувають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дочуватиму | дочуватимемо |
2 особа | дочуватимеш | дочуватимете |
3 особа | дочуватиме | дочуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дочував | дочували |
Жіночий рід | дочувала | |
Середній рід | дочувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дочуваймо | |
2 особа | дочувай | дочувайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | дочуваючи | |
Минулий час | дочувавши |