драбиняк
ДРАБИНЯК, а, ч., розм. 1. Віз із драбинами (у 2 знач.). Коли сонце підбилось на полудні, до Настиних воріт.. під'їхав на драбиняку сусід Матвій (Вас., І, 1959, 289).
2. Те саме, що драбина 2. Засіли по самий драбиняк у чорному, як дьоготь, болоті (Стельмах, Хліб.., 1959, 105).
3. перен., зневажл. Дуже худий, з випнутими ребрами кінь. Прокіп у колгоспі - господар, і коні в нас гладкі та верткі всі, як в'юни. Де б то нині в колгоспі хтось тримав драбиняки! (Козл., Сонце.., 1957, 32).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | драбиняк | драбиняки |
Родовий | драбиняка | драбиняків |
Давальний | драбинякові, драбиняку | драбинякам |
Знахідний | драбиняк, драбиняка | драбиняки, драбиняків |
Орудний | драбиняком | драбиняками |
Місцевий | на/у драбиняку | на/у драбиняках |
Кличний | драбиняку | драбиняки |