дудочка
ДУДОЧКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до дудка 1, 2, 4. Вийшла дівчинка Марійка, Дудочку дістала Та й заграла коломийки - Аж весело стало! (Мур., Широка дорога, 1950, 70); Іван показав йому свої ходаки, вузькі дудочки полотняних штанів (Чорн., Визвол. земля, 1950, 15).
2. Згорток чого-небудь у вигляді трубки. Русевич чемно взяв з рук Каргата згорнуті дудочкою аркуші ватмана (Шовк., Інженери, 1956, 308); Майстри почали хвалитися своєю силою: один зав'язував узлом і розв'язував залізну коцюбу, другий скручував у дудочку срібний німецький талер (Тулуб, Людолови, І, 1957, 174).
3. Український сюжетний танець, що виконується в швидкому темпі. Тут інші журавля скакали, А хто од дудочки потів (Котл., І, 1952, 77); Широко розповсюджені [на Дніпропетровщині].. побутові танці, зокрема такі, як «Метелиця», «Козачок».. та сюжетні танці - «Швець», «Коваль», «Гончар», «Дудочка» (Нар. тв. та етн., 4, 1958, 85); // Мелодія, під яку виконується цей танець.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дудочка | дудочки |
Родовий | дудочки | дудочок |
Давальний | дудочці | дудочкам |
Знахідний | дудочку | дудочки |
Орудний | дудочкою | дудочками |
Місцевий | на/у дудочці | на/у дудочках |
Кличний | дудочко | дудочки |