діляга
ДІЛЯГА, и, ч. і ж., зневажл. Той, хто у всіх справах переслідує особисті інтереси, з вузько практичних міркувань забуває про принципову, суспільно-політичну сторону справи. В агента гроші і баклага Червоного вина. Чи то шпигун, а чи діляга - Шофер того не зна (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 116); * У порівн. Голова [колгоспу],.. а міркує, наче дріб'язковий діляга (Вол., Місячне срібло, 1961, 211).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | діляга | діляги |
Родовий | діляги | діляг |
Давальний | ділязі | ділягам |
Знахідний | ділягу | діляг |
Орудний | ділягою | ділягами |
Місцевий | на/у ділязі | на/у ділягах |
Кличний | діляго | діляги |