задумливий
ЗАДУМЛИВИЙ, а, е. Який перебуває в задумі, схильний до задуми. Чудний якийсь був він, розказують - мовчазний, задумливий (Тесл., Вибр., 1950, 145); Межею йшла жінка задумлива й діловита (Ю. Янов., V, 1959, 142); * Образно. Синій, задумливий вечір спускався на осінні поля (Цюпа, Назустріч.., 1958, 297); Безмежні широкі степи. Прекрасна Україна в усій своїй задумливій красі (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 141); І жмуриться вікнами наша хатина, І шепче задумливий сад (Мал., Листи.., 1961, 60); // Який виражає задуму, задумливість. Сошенка вразило молоде та задумливе Тарасове обличчя (Мирний, V, 1955, 310); Парубок.. дивиться вслід дівчині невеселим задумливим поглядом (Стельмах, І, 1962, 349); Задумлива усмішка; Задумливі очі.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | задумливий | задумлива | задумливе | задумливі |
Родовий | задумливого | задумливої | задумливого | задумливих |
Давальний | задумливому | задумливій | задумливому | задумливим |
Знахідний | задумливий, задумливого | задумливу | задумливе | задумливі, задумливих |
Орудний | задумливим | задумливою | задумливим | задумливими |
Місцевий | на/у задумливому, задумливім | на/у задумливій | на/у задумливому, задумливім | на/у задумливих |