заздрісник
ЗАЗДРІСНИК, а, ч. Той, хто має заздрість, хто заздрить. Ясно одне, становище Куцевича не дає спокою лихим заздрісникам (Рибак, Час.., 1960, 425); Йому колись були остогидли і заздрісники, і базіки, і просто недалекі люди, що замурувалися тільки в своїх вузьких інтересах (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 844).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | заздрісник | заздрісники |
Родовий | заздрісника | заздрісників |
Давальний | заздрісникові, заздріснику | заздрісникам |
Знахідний | заздрісника | заздрісників |
Орудний | заздрісником | заздрісниками |
Місцевий | на/у заздріснику, заздрісникові | на/у заздрісниках |
Кличний | заздріснику | заздрісники |