закаляний
ЗАКАЛЯНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до закаляти. Вийшовши а стайні, старий тернув віхтем по постолах, закаляних у гній (Добр., Тече річка.., 1961, 253); * Образно. [Реджі:] Невже ти думаєш, що я буду носити ім'я, що його прилюдно опльовано? Ім'я, що закаляне кров'ю і брудом, ім'я убивці і шпигуна (Коч., II, 1956, 145).
2. у знач. прикм. Брудний, у грязюці, калі і т. ін. Кирило Іванович помалу виліз з ями, блідий аж труситься, закаляний увесь, бо так і розплатався у ямі (Мирний, I, 1954, 161); - Оце найменшеньке [дитина], звиніть, на втори слабеньке, закаляне весь час лазить (Збан., Малин. дзвін, 1958, 145).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | закаляний | закаляна | закаляне | закаляні |
Родовий | закаляного | закаляної | закаляного | закаляних |
Давальний | закаляному | закаляній | закаляному | закаляним |
Знахідний | закаляний, закаляного | закаляну | закаляне | закаляні, закаляних |
Орудний | закаляним | закаляною | закаляним | закаляними |
Місцевий | на/у закаляному, закалянім | на/у закаляній | на/у закаляному, закалянім | на/у закаляних |