заношений
ЗАНОШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до заносити 1.
2. у знач. прикм. Брудний, несвіжий. Комірчик на шиї та рукавички були побгані, нечисті, неначе вона наділа на себе якесь чорне заношене плаття (Н.-Лев., IV, 1956, 323); Літом вона ходила у ватнику, зимою - в .. досить заношеному кожусі (Вол., Місячне срібло, 1961, 328).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | заношений | заношена | заношене | заношені |
Родовий | заношеного | заношеної | заношеного | заношених |
Давальний | заношеному | заношеній | заношеному | заношеним |
Знахідний | заношений, заношеного | заношену | заношене | заношені, заношених |
Орудний | заношеним | заношеною | заношеним | заношеними |
Місцевий | на/у заношеному, заношенім | на/у заношеній | на/у заношеному, заношенім | на/у заношених |