зарожевілий
ЗАРОЖЕВІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зарожевіти. Густі пасма кучерявого волосся спадали, мов стиглий льон, обрамляючи її чисте, зарожевіле від внутрішнього хвилювання лице (Шиян, Баланда, 1957, 57); // у знач. прикм. Далеко над вранішніми зарожевілими водами стелились материнські причитування (Гончар, Таврія, 1952, 17).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зарожевілий | зарожевіла | зарожевіле | зарожевілі |
Родовий | зарожевілого | зарожевілої | зарожевілого | зарожевілих |
Давальний | зарожевілому | зарожевілій | зарожевілому | зарожевілим |
Знахідний | зарожевілий, зарожевілого | зарожевілу | зарожевіле | зарожевілі, зарожевілих |
Орудний | зарожевілим | зарожевілою | зарожевілим | зарожевілими |
Місцевий | на/у зарожевілому, зарожевілім | на/у зарожевілій | на/у зарожевілому, зарожевілім | на/у зарожевілих |