затребуваний
ЗАТРЕБУВАНИЙ, а, е, канц. Дієпр. пас. мин. ч. до затребувати. В 1819 році від поміщиків були затребувані відомості про розміри їх земельних володінь (Від давнини... І, 1960, 217); // затребувано, безос. присудк. сл. Камищук зовсім тихо промовив: - Сина в мене, Григорія, поліція забрала... Попервах держали в тюрмі в Чернігові, а це затребувано у Київ (Сміл., Сад, 1952, 183).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | затребуваний | затребувана | затребуване | затребувані |
Родовий | затребуваного | затребуваної | затребуваного | затребуваних |
Давальний | затребуваному | затребуваній | затребуваному | затребуваним |
Знахідний | затребуваний, затребуваного | затребувану | затребуване | затребувані, затребуваних |
Орудний | затребуваним | затребуваною | затребуваним | затребуваними |
Місцевий | на/у затребуваному, затребуванім | на/у затребуваній | на/у затребуваному, затребуванім | на/у затребуваних |