затуманілий
ЗАТУМАНІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до затуманіти. До закам'янілої, дзеркальної поверхні вод із схилу спускався затуманілий в білому цвітінні яблуневий сад (Смолич, Ми разом.., 1950, 172).
2. у знач. прикм., перен., рідко. Засмучений, невеселий. Затуманіле, зовсім похмуре обличчя полковника зразу вияснилося (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 292).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | затуманілий | затуманіла | затуманіле | затуманілі |
Родовий | затуманілого | затуманілої | затуманілого | затуманілих |
Давальний | затуманілому | затуманілій | затуманілому | затуманілим |
Знахідний | затуманілий, затуманілого | затуманілу | затуманіле | затуманілі, затуманілих |
Орудний | затуманілим | затуманілою | затуманілим | затуманілими |
Місцевий | на/у затуманілому, затуманілім | на/у затуманілій | на/у затуманілому, затуманілім | на/у затуманілих |