захитати
ЗАХИТАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. також чим. Почати хитати, нахиляючи в різні боки або надаючи коливального руху. Од Чорногори махнув крилом вітер і захитав дерева (Коцюб., II, 1955, 340); Суворо оглянув [Григор] забризкану грязючкою коняку, журливо захитав головою (Тют., Вир, 1964, 100); // безос. Човен захитало, і він затанцював на мертвих хвилях (Смолич, І, 1958, 78).
2. Гойдаючи кого-небудь, довести до хворобливого стану; закачати. Декого на пароплаві хвилі захитали (Мур., Бук. повість, 1959, 49); // безос.- Щоб я поїхала на човні, та ще під вітрилами? - Алла Михайлівна замахала руками,- ні за що в світі! Мене захитає зараз (Л. Укр., III, 1952, 610).
3. перен. Зробити що-небудь нестійким, неміцним; похитнути, ослабити. Ні заслання, ні каторга Сибіру, ні царські підступи, ні каземати тюрми варшавської - ніщо ту віру його [Ф. Е. Дзержинського] було не в силі захитати! (Тич., І, 1957, 207); Чеський революційний рух на початку XV ст. захитав підвалини феодальної системи не лише в своїй країні, а й в усій феодальній Європі (Іст. укр. літ.. І, 1954, 236); Не було і немає на світі такої сили, що могла б захитати загартовану в боях дружбу народів Країни Рад (Рад. Укр., 1.I 1954, 2).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | захитаю | захитаємо |
2 особа | захитаєш | захитаєте |
3 особа | захитає | захитають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | захитатиму | захитатимемо |
2 особа | захитатимеш | захитатимете |
3 особа | захитатиме | захитатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | захитав | захитали |
Жіночий рід | захитала | |
Середній рід | захитало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | захитаймо | |
2 особа | захитай | захитайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | захитаючи | |
Минулий час | захитавши |