захмелілий
ЗАХМЕЛІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до захмеліти; // у знач. прикм. Дзвеніли чарки, булькала з пляшки горілка, захмелілі друзі, випиваючи ще по одній, крякали (Кол., Терен.., 1959, 41); Відчуття якоїсь неймовірної легкості, крилатості, простору весь час не покидало Донька. Ходив захмелілий, впивався довгожданою волею, молодістю, добутим щастям (Гончар, II, 1959, 28).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | захмелілий | захмеліла | захмеліле | захмелілі |
Родовий | захмелілого | захмелілої | захмелілого | захмелілих |
Давальний | захмелілому | захмелілій | захмелілому | захмелілим |
Знахідний | захмелілий, захмелілого | захмелілу | захмеліле | захмелілі, захмелілих |
Орудний | захмелілим | захмелілою | захмелілим | захмелілими |
Місцевий | на/у захмелілому, захмелілім | на/у захмелілій | на/у захмелілому, захмелілім | на/у захмелілих |