зівати
ЗІВАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Мимоволі вдихати і одразу ж видихати повітря ротом; позіхати. Як сніп на землю повалився. Не вспів і охнуть, а скривився, В послідній раз Сульмон зіва (Котл., I, 1952, 228); То не поезія, де важко Вірш суне, мов волами віз, А хто чита,- зіває тяжко З нудьги до сліз (Черн., Поезії, 1959, 236).
2. перен. Пропускати нагоду, зручний випадок і т. ін. Як хочеш сорочку мати, то не треба зівати: треба пізно лягати, а рано вставати (Укр.. присл.., 1955, 204); Коли ще прийде ота тепла пора? Тут зівати не слід, треба брати все від зими. І Гриць не зівав (Збан., Сеспель. 1961, 305).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зіваю | зіваємо |
2 особа | зіваєш | зіваєте |
3 особа | зіває | зівають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зіватиму | зіватимемо |
2 особа | зіватимеш | зіватимете |
3 особа | зіватиме | зіватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зівав | зівали |
Жіночий рід | зівала | |
Середній рід | зівало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зіваймо | |
2 особа | зівай | зівайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | зіваючи | |
Минулий час | зівавши |