кагла
КАГЛА, кагли, ж. Отвір у димоході (до стелі), який затуляють для збереження тепла тощо. Позакурювали, хто курив, і присіли до грубки, відіткавши каглу, аби, знаєте, диму на хаті не було (Свидн., Люборацькі, 1955, 160); Вона поштурхає коцюбою в печі та й затикає каглу заткалом (Н.-Лев., III, 1956, 334); Сніговий вихор тоскно завивав на льоду, наче осінній вітер у каглі (Кучер, Трудна любов, 1960, 356).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кагла | кагли |
Родовий | кагли | кагл |
Давальний | каглі | каглам |
Знахідний | каглу | кагли |
Орудний | каглою | каглами |
Місцевий | на/у каглі | на/у каглах |
Кличний | кагло | кагли |