клопотун
КЛОПОТУН, а, ч., розм. Той, хто дуже клопочеться (у 1-3 знач.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | клопотун | клопотуни |
Родовий | клопотуна | клопотунів |
Давальний | клопотунові, клопотуну | клопотунам |
Знахідний | клопотуна | клопотунів |
Орудний | клопотуном | клопотунами |
Місцевий | на/у клопотуні, клопотунові | на/у клопотунах |
Кличний | клопотуне | клопотуни |