коновал
КОНОВАЛ, а, ч. 1. заст. Той, хто, не маючи ветеринарної освіти, займався каструванням і лікуванням коней. А вже який.. був коновал: і скотину лічив, і свиней, і болячки на людях вигоював (Стор., І, 1957, 206); [2-й чоловік:] Він тобі і знахар, і ворожбит, і коновал, і все на світі!.. (Кроп., І, 1958, 480).
2. перен., зневажл. Поганий лікар; неук у медицині. - Оце вважаєте за грип? Ускладнення? Вам коновалом бути, а не лікарем! (Коп., Земля.., 1957, 101).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | коновал | коновали |
Родовий | коновала | коновалів |
Давальний | коновалові, коновалу | коновалам |
Знахідний | коновала | коновалів |
Орудний | коновалом | коновалами |
Місцевий | на/у коновалі, коновалові | на/у коновалах |
Кличний | коновале | коновали |