крен
КРЕН, у, ч. 1. Нахил набік корабля, човна, літака. Тралер має величезний крен. Уся ліва сторона палуби погрузала в море (Трубл., І, 1955, 230); В темряві крен робив не літак, а панорама міста (Ле, В снопі.., 1960, 34).
2. перен. Зміна напряму, орієнтації; поворот до інших завдань, до іншої мети. Кінематографія [після появи звукового кіно] знову вернулася значною мірою до театру. Я б сказав.., навіть занадто різкий крен було зроблено в бік театру (Довж., III, 1960, 287).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | крен | крени |
Родовий | крену | кренів |
Давальний | кренові, крену | кренам |
Знахідний | крен | крени |
Орудний | креном | кренами |
Місцевий | на/у крені | на/у кренах |
Кличний | крене | крени |