крилатий
КРИЛАТИЙ, а, е. Який має крила (у 1, 3, 4 знач.). Коло порога висів якийсь крилатий купідон (Н.-Лев., III, 1956, 39); Наче моторошний сон, врізалась йому в серце назавше ота перша його дитяча зустріч із степовим крилатим розбійником [орлом] (Гончар, II, 1959, 32); Крилатий транспорт став звичайним і загальнодоступним (Веч. Київ, 15.XII 1967, 2); Надвечір вони [тіні] лягли вже у ввесь свій зріст; лягли по долинах без краю довгі чорні тополі, тонкі крилаті вітряки (Коцюб., II, 1955, 213); // перен. Який надихає, підносить. Весна їм шле гадки крилаті На всяку втіху навісну... (Стар., Поет. тв., 1958, 30); Крилаті ідеї.
Крилаті брови - густі, зарослі брови, схожі на крила (у 1 знач.). Крилаті брови [дівчини] майже зійшлися на переніссі (Жур., Вечір.., 1958, 366).
^ Крилаті слова; Крилатий вислів (вираз); Крилата фраза - влучна словосполука, влучний вислів літературного походження, що стисло й образно передають думку й стали загальновживаними. Крилаті слова - образні, влучні вирази, цитати, афоризми, що походять з літературних джерел або історичних документів і вживаються в мові як ходячі приказки, прислів'я (Сл. лінгв. терм., 1957, 85).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | крилатий | крилата | крилате | крилаті |
Родовий | крилатого | крилатої | крилатого | крилатих |
Давальний | крилатому | крилатій | крилатому | крилатим |
Знахідний | крилатий, крилатого | крилату | крилате | крилаті, крилатих |
Орудний | крилатим | крилатою | крилатим | крилатими |
Місцевий | на/у крилатому, крилатім | на/у крилатій | на/у крилатому, крилатім | на/у крилатих |