ладо
ЛАДО, а, ч., ж. і с., нар.-поет. Пестлива назва чоловіка, дружини, дитини; коханий, любий. - Вітрило-вітре мій єдиний. Легкий, крилатий господине! Нащо на дужому крилі На вої любії мої. На князя, ладо моє миле. Ти ханові метаєш стріли? (Шевч., II, 1953, 336); - Не бійся, ладо моє. Нікуди я від тебе не піду (Міщ., Сіверяни, 1961,161); * Образно. Дніпре, ой Дніпре, ладо моє, Йду по твоїй я [греблі ] (Турч., Земле моя.., 1961, 24).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ладо | лада |
Родовий | лада | ладів |
Давальний | ладові, ладу | ладам |
Знахідний | ладо | ладів |
Орудний | ладом | ладами |
Місцевий | на/у ладові | на/у ладах |
Кличний | ладу | лада |
лада
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лада | лади |
Родовий | лади | лад |
Давальний | ладі | ладам |
Знахідний | ладу | лад |
Орудний | ладою | ладами |
Місцевий | на/у ладі | на/у ладах |
Кличний | ладо | лади |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Лада | Лади |
Родовий | Лади | Лад |
Давальний | Ладі | Ладам |
Знахідний | Ладу | Лад |
Орудний | Ладою | Ладами |
Місцевий | на/у Ладі | на/у Ладах |
Кличний | Ладо | Лади |