лаштунки
ЛАШТУНКИ, ів, мн. 1. Те саме, що куліси (див. куліса 1). За лаштунками чутно голос сотника: "Хведоре! нехай коней сідлають!" (Стор., І, 1957, 290); Він - студент, із тих, що добре ознайомлені з лаштунками нашого комерційного апарату (Еллан, II, 1958, 37); Я вірю тільки, що наш рух не загине між селянами і що вже пізно полякам їсти нас. Вся оця заколота, певне, перейде собі за лаштунками, а на сцені її не буде й видно (Л. Укр., V, 1956, 172); - Науку [у фашистській Німеччині] відштовхують за лаштунки історії (Рибак, Час.., 1960, 36).
2. діал. Сцена. Прийшли, Розмотуючи мокрі шарфи з шиї. Перукарі, музики, лицедії, Крикливий люд лаштунків і куліс (Бажан, Роки, 1957, 281).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лаштунки | |
Родовий | лаштунків | |
Давальний | лаштункам | |
Знахідний | лаштунки | |
Орудний | лаштунками | |
Місцевий | на/у лаштунках | |
Кличний | лаштунки |